Моя професія – Учитель
Пригадую слова В. Сухомлинського: «Ткач уже через годину бачить плоди
своєї праці. Сталевар через кілька годин радіє з гарячого потоку металу – це
вершина його мрії, хлібороб через кілька місяців милується колосками ячмінного зерна,
вирощеного в полі… А вчителеві треба пропрацювати роки і роки, щоб побачити те,
що ти замислив…».
Учитель… Скільки доброти та терпіння, ніжності та розуміння потребує ця
професія. На все життя запам'ятались теплі мамині слова : «Ти любиш дітей, виховувала
та повчала своїх братиків, любила гратись в школу. Здобувай професію вчителя». Саме вони вплинули на мій вибір.
Ось уже 30 років я працюю з дітками. Не раз моя мама, вчитель математики
вищої категорії Резнік Надія Андріївна, допомагала мені мудрими порадами,
спостерігала за успіхами, підтримувала , коли мене спіткали невдачі, передавала
свій багаторічний досвід, давала мені сили досягати своєї мети.
Моя мама, моя наставниця має одну надзвичайно важливу якість учителя –
справедливість. Я знаю, що саме за це її поважали батьки, діти, підтримували
колеги.
В народі існує приказка: «Людині в житті повинно повезти
двічі: де
народитися та де
вчитися». Я вдячна долі, що народилася в мальовничому куточку на Вінничині, проживаю
в чудовому краї на Гайворонщині,навчалася в найкращому Корсунь –
Шевченківському педагогічному училищі та Кіровоградському педагогічному
інституті.
З гордістю можу сказати : я – Вчитель! Пишаюсь своєю найшляхетнішою
професією. Саме завдяки їй я набираюсь мудрості, вчусь терпінню.
Що дає мені натхнення щодня з усмішкою йти до школи? Що дає сили вірити,
сподіватись і любити свою професію? Це підтримка моїх рідних, друзів, колег. А
ще мої маленькі сонячні зайчики – учні. Малюки розуміють стан вчителя, тому завжди
приходжу в школу з піднесеним настроєм. Приємно, коли переступаючи поріг класу,
до тебе назустріч біжать дітлахи і розповідають щось своє, кожен хоче бути
першим.
… Я так люблю, коли сміються діти,
В них іскорки спалахують в очах.
То ж гарна є причина порадіти,
Бо в душах спокій і відсутній страх.
Сміються діти. То ж життя вирує
І хлібом заколосяться поля.
І щастя промінцями заструмує,
І зацвіте від радості земля.
Надія Красоткіна
Я люблю своїх учнів. Завжди відчуваю радість, коли діти починають складати
свої перші слова, переборюють страх, відповідаючи біля дошки, роблять свої
перші презентації, приносять на виставку роботи, зроблені разом з батьками,
коли в творах пишуть, що мріють стати вчителем. Усіма своїми радощами і бідами
діти діляться зі мною. Я стараюсь знайти час, щоб кожного вислухати і
зрозуміти.
…Бо вчитель – це скульптор душі,
Він ласкою мусить зігріти,
Добром напоїти серця,
І вірно безмежно любити.
Ось вчительська мудрість уся.
Надія Красоткіна
Саме вчитель для діток дивосвіт відкриває, за руку веде в майбуття, робить
дитяче життя цікавим. Завжди намагаюсь, щоб мої уроки були незабутніми,
захоплюючими. Тому використовую мультимедійні презентації, проводжу нестандартні
уроки (урок – подорож, урок – гра, урок –
конференція, урок – звіт та ін..). Готуючись до уроків ,придумую цікаві ігрові
ситуації, які б мотивували необхідність опанування нового матеріалу, прагну
зробити процес навчання яскравим, емоційно образним, неповторним та успішним.
Адже моє завдання – не загубити жодної
дитини, розкрити здібності, закладені природою, запалити сонечко, яке є в
кожному учневі.
Я – учитель! Доля це моя!
Це моє покликання
і щастя!
В ґрунт посіяти мале
зерня
І плекати відганяючи нещастя…
Г. Шолок
