Моя професія – Учитель

Пригадую слова В. Сухомлинського: «Ткач уже через годину бачить плоди своєї праці. Сталевар через кілька годин радіє з гарячого потоку металу – це вершина його мрії, хлібороб через кілька місяців милується колосками ячмінного зерна, вирощеного в полі… А вчителеві треба пропрацювати роки і роки, щоб побачити те, що ти замислив…».

Учитель… Скільки доброти та терпіння, ніжності та розуміння потребує ця професія. На все життя запам'ятались теплі мамині слова : «Ти любиш дітей, виховувала та повчала своїх братиків, любила гратись в школу. Здобувай професію вчителя».  Саме вони вплинули на мій вибір.

Ось уже 30 років я працюю з дітками. Не раз моя мама, вчитель математики вищої категорії Резнік Надія Андріївна, допомагала мені мудрими порадами, спостерігала за успіхами, підтримувала , коли мене спіткали невдачі, передавала свій багаторічний досвід, давала мені сили досягати своєї мети.

Моя мама, моя наставниця має одну надзвичайно важливу якість учителя – справедливість. Я знаю, що саме за це її поважали батьки, діти, підтримували колеги.

В народі існує приказка: «Людині в житті повинно повезти двічі: де народитися та де вчитися». Я вдячна долі, що народилася в мальовничому куточку на Вінничині, проживаю в чудовому краї на Гайворонщині,навчалася в найкращому Корсунь – Шевченківському педагогічному училищі та Кіровоградському педагогічному інституті.

З гордістю можу сказати : я – Вчитель! Пишаюсь своєю найшляхетнішою професією. Саме завдяки їй я набираюсь мудрості, вчусь терпінню.

Що дає мені натхнення щодня з усмішкою йти до школи? Що дає сили вірити, сподіватись і любити свою професію? Це підтримка моїх рідних, друзів, колег. А ще мої маленькі сонячні зайчики – учні. Малюки розуміють стан вчителя, тому завжди приходжу в школу з піднесеним настроєм. Приємно, коли переступаючи поріг класу, до тебе назустріч біжать дітлахи і розповідають щось своє, кожен хоче бути першим.

… Я так люблю, коли сміються діти,

В них іскорки спалахують в очах.

То ж гарна є причина порадіти,

Бо в душах спокій і відсутній страх.

Сміються діти. То ж життя вирує

І хлібом заколосяться поля.

І щастя промінцями заструмує,

І зацвіте від радості земля.

Надія Красоткіна

Я люблю своїх учнів. Завжди відчуваю радість, коли діти починають складати свої перші слова, переборюють страх, відповідаючи біля дошки, роблять свої перші презентації, приносять на виставку роботи, зроблені разом з батьками, коли в творах пишуть, що мріють стати вчителем. Усіма своїми радощами і бідами діти діляться зі мною. Я стараюсь знайти час, щоб кожного вислухати і зрозуміти.

…Бо вчитель – це скульптор душі,

Він ласкою мусить зігріти,

Добром напоїти серця,

І вірно безмежно любити.

Ось вчительська мудрість уся.

Надія Красоткіна

Саме вчитель для діток дивосвіт відкриває, за руку веде в майбуття, робить дитяче життя цікавим. Завжди намагаюсь, щоб мої уроки були незабутніми, захоплюючими. Тому використовую мультимедійні презентації, проводжу нестандартні уроки  (урок – подорож, урок – гра, урок – конференція, урок – звіт та ін..). Готуючись до уроків ,придумую цікаві ігрові ситуації, які б мотивували необхідність опанування нового матеріалу, прагну зробити процес навчання яскравим, емоційно образним, неповторним та успішним. Адже моє завдання  – не загубити жодної дитини, розкрити здібності, закладені природою, запалити сонечко, яке є в кожному  учневі.

В моєму серці багато сонця, тепла , яке я дарую  дітям і вірю в щасливе майбутнє своїх вихованців.

Я – учитель! Доля це моя!

Це моє покликання і щастя!

В ґрунт посіяти мале зерня

 І плекати відганяючи нещастя…

                                                   Г. Шолок