Одне із основних завдань школи – виховати творчу
особистість
(по В.О. Сухомлинському)
Виступ Маслій
В.О., вчителя початкових класів ЗШ І-ІІІ
ступенів смт. Завалля на засіданні круглого столу вчителів початкових класів
Він – учитель за покликанням; його не можна уявити
собі ніким іншим як учителем. Викладання стало його життям, його поживою; воно
нероздільно зв'язане з ним. І не дивно, що вчительська справа стає у нього вільним
мистецтвом, і він на всіх своїх учнів накладає печать свого духу! Як він
знаходить своє щастя в навчанні, так можна вважати щасливими тих, хто в нього
вчиться.
А. Дістервег
Найбільший дар природи –
здатність людини до творчого мислення. Цей дар дається від народження кожному ,
а разом з ним і інструменти у вигляді здібностей і задатків для розвитку
таланту. Природа з народження обдаровує нас творчим потенціалом. Талант - справа тонка. І щоб обдаровані діти
перетворювалися в геніальних дорослих, природний дар необхідно, як алмаз,
спочатку добути серед тисячі каменів, а потім віддати досвідченому ювелірові на
огранювання, щоб він перетворив його в казковий діамант.
Творчості, як і будь - якої діяльності, можна навчитися.
Г.
Апьтшуллер
«Пам'ятайте, що немає і не може
бути абстрактного учня», - писав Василь Олександрович Сухомлинський у своїй
книзі «Сто порад вчителеві». Він переконує нас, що необхідно розвивати
найкраще, щоб витіснити погане, негарне, нерозвинене, вірити в обдарованість
кожної дитини.
З особливою турботою писав Василь
Олександрович про індивідуальний підхід до дітей. Слабкі у навчанні й
обдаровані діти – саме вони , зазвичай, обділені увагою вчителя.
«У руках кожного педагога доля
десятків, сотень людських життів. Доторкніться до серця, до душі вихованця
дбайливою, люблячою рукою, відкрийте в ньому майстра – творця, і людина заграє
своїм неповторним сяйвом, як починає сяяти коштовний камінь у руках ювеліра, що
зумів розкрити за сірою, непривабливою зовнішністю чарівне сяйво… ,вірте в
талант і творчі сили кожного вихованця. Людина – неповторна!». «Потрібно дуже
обережно користуватися оцінкою», - застерігав В.О. Сухомлинський. «Це означає
ніколи не забувати, що ми маємо справу з дитячою, незміцнілою думкою. В однієї
вона як стрімка річка, інша – тугодум. Не поспішайте ставити оцінку, не
перетворюйте її в ідола. Не ставте взагалі у початкових класах «двійок» - це
канчук і палиця. Не підрубуйте корінь бажання бути хорошим».
У 1 – 2 класах початкової школи
є правило : до того часу, поки дитина не навчилася задовільно виконувати ту чи
іншу роботу, їй не ставлять ніякої оцінки. Ти ще попрацюй, кажуть їй, адже ти
можеш… і дитина , яку підганяє бажання бути хорошою, напружує всі свої сили,
щоб виконати завдання… «Поняття успіхи в навчанні – річ відносна: в одного
показником успіхів є «п'ятірки», для іншого й «трійка» - велике досягнення.
Уміння правильно визначити, на що здатний кожен учень у даний момент, як
розвивати його розумові здібності в подальшому, - це надзвичайно важлива
складова частина педагогічної мудрості», - пише педагог.
Дуже важливим компонентом
проектування творчої особистості В.О. Сухомлинський вважав «педагогічну
характеристику учня» , яку вимагав готувати від кожного класного керівника.
Педагогічні характеристики молодших школярів були вагомим внеском В.О.
Сухомлинського в дитячу психологію, бо вони і доповнювали традиційні уявлення,
які існували в цій галузі. Педагогічна характеристика вимагала «проникнення»
педагога в духовний світ дитини, вивчення її мислення, почуттів, характеру,
волі, інтересів. «Виховувати – це насамперед знати дитину, а щоб знати – треба
постійно бачити, вивчати», - відмічав
В.О. Сухомлинський. Дуже важливою стороною характеристики дитини була її
перспективність. «Ми прагнемо не тільки аналізувати те, що є, а й висловлюємо
свої міркування, наміри, плани активного виховного впливу на особистість
дитини, розповідаємо про те , як уже зараз здійснюється цей вплив, які труднощі
зустрічаються… Ми намічаємо, що треба зробити практично, щоб увести дитину в
активну творчу діяльність… Ми приходимо до висновку про те, що потрібно зробити
… для розвитку дитини… , щоб завтра вона не була такою, як сьогодні, щоб у ній
народжувалося й розвивалося нове», - відмічав В.О. Сухомлинський. Вчителі
початкової школи обов'язково складають в 1 та 4 класі психолого -педагогічну характеристику на кожного учня.
Потім аналізують розвиток школяра на протязі цих чотирьох років. Це дає
можливість нам , педагогам, допомогти дитині долати певні труднощі у навчанні,
розвивати її творчі здібності. Вивчення дитини в нашій школі починається за два
місяці до початку навчання. Воно здійснюється за рахунок створення ситуацій
взаємодії дитини з навколишнім світом, з людьми, з речами і явищами.
В.О. Сухомлинський виділяє 5
груп дітей, для яких вчитель має знайти відповідне навантаження, щоб розумова
праця була їм посильною і приносила задоволення. У цій складній справі
Сухомлинський рішуче заперечував методи авторитарної педагогіки: «Не хоче
вчитися – примусимо». Він зосереджує увагу на основному: «Для того, щоб учень
захотів учитися, він повинен уміти вчитися».
Як часто можна спостерігати на
занятті чи уроці таку картину: дитина сидить тихо , дивиться в очі педагогу,
але не сприймає його слів, бо той все розповідає, а дитина не встигає думати,
схоплювати словесні абстракції. «Ось чому треба розвивати мислення дітей», -
стверджує В.О. Сухомлинський. «Рідна природа, «подорожі до рідного слова»
викликають у малюків творче натхнення. Не нагромаджуйте на дитину лавину знань,
не вимагайте розповісти про предмет вивчення все одразу – під лавиною знань
можуть бути поховані допитливість і зацікавленість. Саме в ці хвилини, під час
подорожей до джерел рідного слова, діти починають творити – складати коротенькі
твори про навколишній світ».
В нашій школі створені комфортні умови для всебічного
розвитку дитини - діє велика кількість
гуртків, проводяться різні свята, конкурси ,
брей – ринги,
відбуваються презентації проектів, подорожі та екскурсії в природу, екологічні
акції, акції доброти…
За словами педагога, без щирої,
невдаваної і водночас мудрої, осмисленої любові й поваги до дітей нема й уміння
виховувати їх. Це і було життєвим кредом В. О. Сухомлинського. «Що було
найголовніше у моєму житті? – запитує учений. – Без вагань відповідаю: любов до
дітей».
У колі його педагогічних спостережень
не тільки успішні, розумні, сильні діти, він переймався також проблемами малоздібних
дітей. Педагог упродовж 35 років роботи в школі спостерігав, аналізував,
мислив, робив висновки і залишив нам у спадок свій неоціненний досвід.
Відвідуючи уроки своїх колег, В.О. Сухомлинський почав задумуватися, «чому
відповіді учнів бувають такі убогі, безбарвні, невиразні?» «Я почав
досліджувати насамперед свою роботу, свої уроки, відповіді своїх учнів». Разом
з ним у процес дослідження долучились учителі, і в колективі загорілась жива
ідея пошуку відповіді на питання, які висуває життя. А педагогічна ідея – «це
крила, на яких злітає колективна творчість. Ідея надихає колектив, і
починається найцікавіше в шкільному житті – колективна дослідницька робота». Кожна
дитина неповторна, обдарована і
талановита, а завдання вихователів і батьків – своєчасно знайти і розвинути ці
якості.
Психологи підкреслюють, що
підготовка до школи повинна полягати не тільки в навчанні дитини спеціальних
знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і
пізнавальних інтересів, у формуванні вміння спостерігати й узагальнювати явища
і на основі цього робити певні висновки.
Тому велику увагу приділяю
розвитку мовлення, моторики, особливо рухів руки і пальців, вмінню розрізняти
звуки, здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати,
проводжу зорове зіставлення, створюю умови, що прискорюють навчання, дають
можливість краще засвоїти й зберегти в пам'яті знання. Розвиток пам'яті у
молодшому шкільному віці насамперед залежить від зацікавленості дитини, тому враховую це при підготовці та проведенні
уроку. Яскраві образи, цікаві нестандартні порівняння, зрозумілі дитині
запам'ятовуються набагато ефективніше, ніж багаторазове повторення незрозумілих
понять.
Особливу роль у формуванні
творчих здібностей, загальнолюдських цінностей В.О. Сухомлинський відводив
сімейному вихованню.
З поваги, любові до батьків, до
людей, які тебе постійно оточують, розпочинається формування почуття любові до
всього людства. Отже, робить висновок В. Сухомлинський, «якщо в цей період
немає належного виховання, якщо дитина позбавлена того, що необхідно для її
повноцінного розумового розвитку, - вона не буде добре підготовлена до
навчання. Те що згаяно в цей період, ніколи не надолужиш». Родина є тим
осередком, де виробляється, зберігається і поповнюється народний досвід
формування і розвитку особи, підготовки її до навчальної і трудової діяльності.
З метою надання батькам
необхідної допомоги Василь Олександрович створив у Павлиській школі спеціально
«Школу для батьків», заняття в якій спрямовувалися на ознайомлення їх з
відповідною інформацією.
«Батьківська школа» діє і в
нашому класі. Батьки навчаються в процесі занять «круглого столу», бесід,
анкетувань, психологічних тренінгів, готують з учителем і дітьми виставки,
зустрічі з ветеранами війни, праці, творчі роботи, показують майстер-класи,
діляться досвідом, приймають участь у святах, презентаціях проектів, разом з
дітьми подорожують в природу.
Учений був переконаний, що
культура почуттів, сприймань, мислення, відчуттів є фундаментом інтелектуальної
творчої особистості. Для її формування в школі були створенні кімнати «Джерело
знань», «Кімната думки» і «Золота бібліотека отроцтва».
Через ці кімнати пройшли всі
підлітки Павлиської школи. «Якими б цікавими не були уроки, якби наполегливо не
працював учитель над їх удосконаленням,- пише В.О. Сухомлинський,- підлітки
ставляться до них байдуже, якщо інтелектуальні запити обмежуються уроками. До
знань, набутих побіжно, незалежно від уроків, підлітки ставляться з великою
повагою, дорожать ними; те, що здобуто власним зусиллям, людині особливо дороге».
Саме тому в Павлиші були й
«Школа радості», і «Школа під блакитним небом», і кімната «Джерела знань»,
«Кімната думки», «Кімната казки», «Сад здоров’я», куточки здоров’я тощо, тобто
все, що складало розвивальне культурне художньо-естетичне середовище.
Таке ж творче середовище
намагаюсь створювати в класі щодня: це екскурсії в природу; це щоденні
звернення до краси рідної природи; це екологічні акції, усні журнали, уроки –
подорожі, бібліотечні уроки…
Учитель, на думку В. О.
Сухомлинського, повинен знати в десятки разів більше того, що він має передати
учням. Але для того, щоб бути не просто вчителем - предметником, а наставником,
вихователем, він повинен стати людинознавцем, бо виховання і є не що інше, як
людинознавство. Кожна людська особистість неповторна, тому виховання людини
полягає насамперед у розкритті цієї неповторності, самобутності, творчої
індивідуальності. Кожен учень вимагає індивідуального підходу ще й тому, що
немає дітей обдарованих і необдарованих. Одне з найважливіших завдань педагога
полягає в тому, щоб «розпізнати, виявити, розкрити, виростити, виплекати в
кожного учня його неповторний індивідуальний талант».
Максимальне задоволення
духовних потреб школяра, їх творчий розвиток і виховання – це головне завдання
школи. Одним із засобів формування інтересів особистості є книга, якій В.
Сухомлинський надавав винятково важливе значення. Педагог ретельно відбирав
літературу для читання з урахуванням вікових особливостей дитини. «Читання,
слухання художнього твору – своєрідний творчий процес, - писав він, - учень
який читає літературний твір, наповнює його пристрастю свого серця - він або захоплюється красою, благородством,
моральною величчю, або ж відчуває обурення».
У 1969 році, виступаючи на
нараді з питань дитячої літератури, В. О. Сухомлинський звернувся
до письменників із гарячим полум’яним словом: «Пишіть такі твори, щоб рядки в
них були гарячі, мов розпечене залізо, щоб слово ваше торкалось найпотаємніших
куточків юного серця,… щоб маленька людина бачила саму себе». Ці слова Василя
Олександровича стали своєрідним заповітом для всіх, хто має справу з дитячою
душею. Ось чому ми особливе значення надаємо читанню художніх творів на уроці й
дома.
Своїх учнів навчаю не лише
складати казки, оповідання про природу, друзів, рідних, а й робити аплікації до
цих творів, малюнки, вміти складати відгук на прочитану книгу, придумувати
загадки, створювати проекти…
«Учитель, - як зазначає
педагогічний словник (1997), - у широкому суспільному значенні : мислитель,
громадський діяч, який формує погляди й переконання людей, допомагає їм знайти
свій шлях у житті, чия мудрість і життєвий досвід залишають глибокий слід у
розвитку окремої особистості та її долі». Перед учителем постійно виникає
необхідність творчого пошуку шляхів і засобів досягнення досконалості своєї
діяльності.
В. О. Сухомлинський обґрунтував
ідею про те, що тільки творча особистість учителя зможе виховати творця. Тому вчитель
повинен усвідомлювати свою соціальну відповідальність, прагнути працювати
творчо.
Отже, однією з важливих умов
формування творчої особистості молодшого школяра в педагогічній спадщині В. О.
Сухомлинського була творча діяльність педагога. Основними компонентами творчої
діяльності вчителя Василь Олександрович вважав: усвідомлення педагогом
соціальної відповідальності, прагнення працювати творчо, бо тільки творча
особистість вчителя зможе виховати творця; науковий підхід взаємодії наставника
з учнем; створення колективу творчої співдружності однодумців; творчу
спрямованість всього навчально - виховного процесу в початковій школі.
Список
використаних джерел
1.
Войтко
В. І. В. О.Сухомлинський і сучасна педагогічна психологія / В. І. Войтко // Початкова школа.
– 1979. – №9.
2.
Коберник
О. М. Проектування у педагогічній спадщині В.О.
Сухомлипського
3. Львова Ю. Л. Творческая
лаборатория учителя : книга для учителя. – 3-е изд., перераб. и доп./ Ю.
Л. Львова - М. : Просвещение, 1992
4.
Савченко
О. Я. Грані дидактичної системи В.О.Сухомлинського / О. Я. Савченко // Початкова
школа. – 1993. – №10.
5.
Сухомлинський
В. О. Людина неповторна // Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5т. Т.5.
Статті. – К. : Рад. шк.,1977.
6.
Сухомлинський
В. О. На нашій совісті – людина // Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5 т.
Т.5. Статті. – К. : Рад. шк., 1977.
7.
Сухомлинський
В. О. Народний учитель // Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5 т. Т. 5. Статті.
– К. : Рад. шк.,1977.
8.
Сухомлинський
В. О. Павлиська середня школа // Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5 т. Т.4.
– К. : Рад. шк., 1977.
9.
Сухомлинський
В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Сухомлинський В. О.
Вибрані твори. В 5 т. Т.1. 1976.
10.
Сухомлинський
В. О. Сто порад учителеві .
11.
Сухомлинський
В. О. Школа і природа / В. О. Сухомлинський // Сухомлинський В. О. Вибрані
твори : в 5 т. / редкол. : О. Г. Дзеверін (голова) та ін. — К. : Рад. шк., 1976
12.
Сухомлинський
В. О. Обережно: дитина! / В. О. Сухомлинський // Сухомлинський В. О. Вибрані
твори : в 5 т. / редкол. : О. Г. Дзеверін (голова) та ін. — К. : Рад. шк., 1976
13.
Корчак
Я. Як любити дітей / Я. Корчак. — К. : Рад. шк., 1976.
Комментариев нет:
Отправить комментарий